Ольга Фреймут зізналася, що в юності хотіла піти в монастир (фото)

Ведуча програми "Інспектор Фреймут-2" і "Голос країни-5" Ольга Фреймут поділилася з журналом Viva!спогадами про кращу Великодню, дитинство, а також розповіла, як любить проводити це світле свято.

Ідеальний великодній день для Ольги виглядає так:
"У дитинстві мені здавався ідеальним Великдень, коли мама і тато після святкової служби в церкві збирали всіх за святковим столом, ми влаштовували бої крашанками, обідали, потім йшли в гості до наших родичів. Зараз, коли я вже давно живу в Києві, у мене є Злата, ми відзначаємо дві Пасхи — католицьку і православну. Так як я виховую доньку сама, мені важливо, щоб вона спілкувалася з родичами, і Великдень — це її історія. Ми кожен рік вирушаємо святкувати католицьку Пасху в Шотландії, де в цей час вже тепло, цвітуть дерева і головне — Злата може спілкуватися зі своїми шотландськими родичами — бабусею і дідусем, татом, а також братиками Домініком і Киреном, сестричкою Тоні (їм відповідно — 16, 17 і 19 років).
А от щодо посту у неї своя думка:
"Мій друг, ігумен Успенського монастиря в Одесі, каже, що у піст головне не їсти один одного. Я ставлюся до посту філософськи. Мені здається, якщо я утримаюся від шматка курки, навряд чи буду більш праведною. (Посміхається) На жаль, сьогодні піст став трендом, альтернативою дієті. Люди не до кінця розуміють, що стриманості в їжі повинна супроводжувати моральна чистота. Моя мама дотримується строгого посту, я в цей час намагаюся старанніше молитися, бути більш чуйною, нікого не ображати".

Ольга також розповіла, що в дитинстві співала в церковному хорі і навіть хотіла піти в монастир.
"Зараз службу Божу я не відвідую, помітила за собою панічний страх натовпу. Ходжу тільки в ті храми, які люблю, і до тих священиків, яким довіряю. Я відійшла від церкви, але стала ближче до Бога.
Коли я вчилася в 10-11 класі, у мене була довга коса, я не фарбувалася, до початку уроків встигала збігати до церкви на ранкову службу, мені здавалося, що це добре і правильно. Біля вчительського столу я поставила фігурку Божої Матері, і весь клас, включаючи хуліганів, перед важливими контрольними та іспитами молився їй. Я боялася дорослого життя пересічної людини, мені здавалося, якщо я піду в монастир, зможу зробити багато хороших справ. Мій духівник відрадив мене, сказав, щоб я не поспішала, тому що у мене інша місія".