«Богемна рапсодія»: новий шедевр про легенду чи черговий кінопровал?

Почнемо з найпростішого, фільм про те, як з'явився легендарний гурт «Queen». Здавалося, що особливого?

Проте, вже під час створення навколо стрічки почали розгортатися гучні скандали. Спочатку до проекту придивлявся Саша Барон Коен, але його не влаштував сценарій, схвалений Брайаном Меєм і Роджером Тейлором, де Фредді Меркьюрі вже помирав у середині фільму, а потім показували, як гурт живе без соліста. Коен покинув проект, піднявши шум у ЗМІ, а текст переписав Ентоні Маккарті («Темні часи»). На останньому етапі зйомок актори обурилися через режисуру Брайана Сінгера, якому ще пригадувати старі чутки. Його звільнили з проекту, найнявши Декстера Флетчера («Едді «Орел»» і майбутній «Рокетмен»). А після прем'єри картини кожен кінокритик вважав за потрібне написати про її клішованість і занадто солодку атмосферу. Але, хоч і частково, але вони мають рацію.

Власне, темп стрічки на початку і правда швидкий: автори пропонують нам одним помахом полюбити Фарруха (ще не Фредді), що працює вантажником в Хітроу та захоплюється дизайном. Він давно спостерігає за виступами Мея і Тейлора в клубі, але, як тільки від них йде соліст, хлопець з неправильним прикусом оперативно пропонує музикантам свої послуги. А далі вже і «Love Of My Life» з присвятою своїй коханій  Мері, і світові тури, і експерименти в музичній студії, і любов мільйонів глядачів.

У Сінгера (і Флетчера) вийшли дві різні картини: одна з них тоне в банальності та шаблонності, а друга до сліз захоплює своєю музикальністю. Ви не дізнаєтеся з фільму нічого нового про життя Фредді Меркьюрі і «Queen», чий шлях обмежується екранізацією статті з «Вікіпедії». Але музика цього легендарного гурту з першого акорду заряджає неймовірною енергією, і щирі емоції миттєво проявляються з підспівуванням або підтанцьовуванням знайомим мелодіям.

Та перейдемо до акторів. Рамі Малек з «Містера Робота» показує гру  гідну «Оскара», не намагаючись штучно парадувати легенду світової музики. Він знайшов точки дотику з фігурою великого співака, прикрасивши своїм перфоменсом плоский сценарій. Голос Фредді б'є з екрану, всі головні фрагменти біографії, включаючи орієнтацію та СНІД, продемонстровані –  скарбничка голлівудських байопіків поповнилася ще однією стрічкою.

Але чи так це важливо для простого походу в кіно? Очевидно, ні. Фінальний «Live Aid» перекреслить всі мінуси та залишить після перегляду приємне відчуття дотику з великим: музикою, а не кіно.

Рейтинги. IMDb: 8.4; Rotten Tomatoes: 60%; КиноПоиск: 8.2

До речі, якщо ви не встигли сходити на кінострічку, то поспішіть – у  кіно саме знизили ціну на квитки.