«Готую нечасто, але на обід запросила б Віктора Ющенка» — Христина Соловій ТАКЕ розповіла про себе! Вам і не снилось!

Україна дізналася про Христину Соловій після конкурсу “Голос Країни”, де вона заспівала лемківську пісню “Горе долов ходжу”. Проста дівчина з Дрогобичу стала феноменом української естради. Про все і детальніше у інтерв’ю для сайту TeNews, — передає Корупція Стар

Популярне: Продюсерка влучно покепкувала із кліпу Брежнєвої, який зняли у Львові

 

– Як би ти представилася нашим читачам?

– Привіт, я Христина Соловій, співачка. Приємно познайомитися.

– Улюблений колір, напій, продукт?

–  Зелений. Вода. Сир.

– Чим для тебе пахне дитинство?

–  Жасмином.

–  А якою Христина Соловій була у дитинстві?

– Такою як і зараз: авантюрною, з перепадистим настроєм і розтріпаним волоссям. Мені навіть подобається, що це не дуже змінилося з часом.

–  Вважаєш себе улюбленицею долі?

– Щодо улюблениці — не знаю. Але можу сказати, що, мабуть-таки, я їй подобаюсь. Я дуже вдячна долі за всі випадкові (хоч напевно випадковостей насправді не існує) зустрічі, які відбуваються у моєму житті. Інколи тільки озираючись назад, розумієш, наскільки важливою була та чи інша подія. Тому за це долі мерсі.

–  Кажуть, що гроші і слава кардинально змінюють людину, а наскільки змінила тебе популярність? Чи не завдає дискомфорту, коли люди впізнають на вулиці?

– Я не відчуваю змін і прагну, щоб так лишалося надалі. Популярність — це для мене показник того, наскільки те, що я роблю, про що співаю, відгукується у людях. І якби я якось штучно змінювалась, думаю, люди б це відчули. Я не прагну слави будь-якою ціною, я хочу, щоб моя музика була популярніша за мене. Так було спочатку з лемківськими піснями, які мені хотілося показати, бо вони важливі і близькі для мене. Зараз так є вже з моїми власними піснями, в які я вкладаю вже свої особисті переживання. Якщо вони будуть  відгукнуться людям і будуть популярними, я буду тільки рада.

– Що тебе найбільше дратує у професії артиста?

– Я намагаюсь не дратуватися, але часом буває складно через відсутність приватності. В той же час я вдячна більшості моїх прихильників за увагу та повагу. Інколи не з усіма вдається сфотографуватися або підписати листівку, але я стараюсь максимально викластись у своїй творчості, на концертах, тому на автографи і фотосесії сил інколи просто не залишається. Правда, моя команда старається організовувати окремі зустрічі, де ми можемо поспілкуватися і сфотографуватися з моїми прихильниками. Постараємося зробити таку і в Тернополі.

– Коли востаннє дозволяла собі просто побайдикувати?

– Все обіцяю собі якось це зробити. Просто почитати чи побавитись з котом. Але, на жаль чи на щастя, не часто ж така можливість.

– Ти змушена була переїхати до столиці, наскільки часто випадає приїжджати додому? Як батьки ставляться до того, що їх  донька – співачка?

– З Києвом у мене цікаві стосунки, ми досі приглядаємося одне до одного. Київ цікавий, але ритм життя тут і характер міста дуже відрізняється від Львова, який багато в чому мене сформував. Там було моє музичне оточення, там я починала з концертів у Дзизі, там лишилося багато друзів і спогадів. Це не часто вдається, але їду до Львова за першої ж можливості. Батьки, звісно, дуже сумують, але нарешті змирились. Вони теж займаються музикою, тому добре знають всі складнощі та виклики цієї професії. І тому я дуже вдячна їм за підтримку та розуміння.

– Чого у Києві найбільше бракує? Чи легко звикала до шумної столиці?

– Бракує вишуканості львівських вулиць й  української мови. Досі не звикла і навряд чи звикну колись. Але не втрачаю надії, що з часом в Києві цього більшатиме.

–  Вистачає час на особисте життя?

– Про особисте не говорю.

– Що б ніколи не вибачила іншій людині? А коханому чоловікові?

– Брехню. Сама стараюсь не обманювати і не приймаю нечесності від інших. Це часто нелегко, особливо, коли навколо творчі люди. Але важливо не брехати в першу чергу собі, тоді можна вимагати і сподіватися чесності від інших. Що ж до кохання, то тут не приймаю байдужості. Там, де я справжні почуття, немає місця байдужості.

– Маєш власну формулу успіху?

– Не зраджувати собі ніколи, ні за яких обставин, а також багато працювати!

–  Якби не стала артисткою, яку б професію обрала?

– Ймовірно, щось пов’язане із літературою. Я філолог за фахом. Дуже люблю Набокова, навіть писала про нього диплому роботу.

– Що б хотіла перейняти у свого продюсера  Святослава Вакарчука?

– Енергетику, завзятість, працелюбність і стратегічність.

– Слова, які він найчастіше тобі повторює…

– Все буде добре.

– Чи часто тебе можна побачити біля кухонної плити? Маєш свої фірмові страви чи навпаки харчуєшся поза домом? Що завжди є в тебе в холодильнику?

– Готую нечасто. Але рідних і близьких можу інколи здивувати особливою вівсянкою чи яєчнею, не менш особливою. В холодильнику завжди є фрукти і йогурт.

– Кого б із відомих людей запросила до себе додому на обід?

Віктора Ющенка. Думаю, він цікава людина.