Дізнавшись, що телеведуча каналу «1 + 1» Людмила Барбір професійна актриса, ми порахували, що ідеальною локацією для нашої героїні можуть стати краси Парижа, передає Корупція.Стар
Коли для першого кадру телеведуча з'явилася перед старовинним будинком Гранд-опера, ми обімліли: Люда виглядала як справжня кінодіва, просто розкішно!
На перервах між фотосесією ми насолоджувалися Парижем — каталися по Сені, гуляли по Монмартру і Монпарнас, були в Луврі і Версалі, але повертаючись в готель, стрімголов занурювалися в Інтернет — дізнатися останні новини про те, що в ці години відбувається в Україні. Люда, крім цього, викроювала час для щоденного спілкування з сином, примудряючись розповідати йому по скайпу казки перед сном.
По-перше, наш «десант» з'являвся на вулицях Парижа тільки з українським прапором. І ми були дуже горді тим, що кольори нашого прапора стали в усьому світі символом свободи.
До нас підходили як прості французи, так і багато туристів зі словами підтримки і захоплення Україною і українцями. Підходили і росіяни, які просили вибачення за свою країну, говорили, що їм соромно за кремлівське керівництво, і це було щиро. А по-друге, завдяки Ігорю Захаренко, автора і ведучого програми «Феєрія мандрів», наша компанія побувала на благодійному концерті Марії Бурмаки (його організували в Українському інформаційному центрі при Посольстві України у Франції для української діаспори).
— Люда, як добре, що ви зважилися-таки вирватися в Париж — і місто побачила, і фотосесію зробили відмінну, і на концерті Марії Бурмаки побувала. У залі для глядачів яблуку ніде було впасти — я бачила, що ти простояла всі три години концерту і … проплакала.
Мені здалося, що в той момент я по-новому побачила і переосмислила своє життя. У залі панувала просто неймовірна атмосфера! Я пропустила через серце і душу все те, про що співала і говорила Марія — про те, що зараз відбувається з моїм народом, нашою країною і яку страшну ціну ми платимо за свою свободу і незалежність. Того вечора ми були єдиною згуртованою сім'єю. До сих пір стоїть перед очима картина, коли Бурмака співає на біс, а схвильовані люди не відпускають її, і раптом зал в єдиному пориві заспівує Марш січових стрільців, а потім і гімн України. Неймовірні відчуття! Деяким зіркам потрібні дорогі декорації, фанфари, світлове оформлення — їх слухаєш, але не чуєш. Я тоді зізналася Марії: «У цей вечір ти грала на струнах моєї душі!»