Пам’яті Кузьми Скрябіна: з Днем народження, добряче!

  

Якщо можна уявити тонну харизми і добра – то відразу перед очима з’являється він — найжиттєрадісніший стоматолог, який із задоволенням проміняв бормашинку на оплески та музику.

Відвертий до мурашок на шкірі та чуттєвий, немов оголений нерв. Простий, як бувають найпростісінькими двері, та по-справжньому щирий аж до самих кісток. Шалений чоловік, який усвідомлював свою можливість жити як найбільший дар, — Андрій Кузьменко.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Сьогодні, 17 серпня, ми святкуємо день народження відомого співака, письменника, актора та продюсера, ведучого, справжнього громадянина своєї країни, сина України —  Кузьми. Жахлива ДТП обірвала життя співака, але він продовжує допомагати нам долати непростий шлях відродження – як країни, так і людини у кожному з нас. Кузьма Скрябін своїми піснями закликав українців змінювати світ, адже нам у ньому жити: «якщо у вас немає гармонії, то беріть гармонь і гармонуйте!».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Андрій Кузьменко народився на Львівщині у місті Самбір. У дитинстві хотів стати водієм сміттєвозу, бо вважав це дуже «романтичним» заняттям. Але після того, як закінчив музичну школу по класу «фортепіано», йому сміливо можна було ставити діагноз – «меломанія». Створювати музику Кузьма став ще в шкільні роки, виступаючи в актовій залі зі своєю першою групою «Ланцюгова реакція». Після армії переводиться на факультет стоматології, але навчатись на медика хлопець бажання геть не має. Але саме на цій професії наполягають батьки. Точкою відліку для гурту «Скрябін» вважають запис пісні «Чуєш Біль» у 1989 році. Взагалі, саме «Скрябіна» вважають першим гуртом-піонером серед української електронної музики. У 2002 році хлопці випускають платівку «Озимі люди», де завдяки таким пісням, як «Сам собі країна» та «Герой» формується остаточний напрямок музики. Андрій Кузьменко був і талановитим письменником (у 2006 році написав автобіографічну книгу «Я, Побєда і Берлін»),  телеведучим (проекти «Шанс», «Гаряча сімка» та інші), продюсером (гурт «Пающіє труси», допоміг здобути популярність «Дзідзьо»). У 2014 році запустив власне інтернет-радіо «S.R.A.K.A.» — «Sвоє Rадіо Aндрія КузьменкА», на якому лунала музика, яку Скрябін слухав дорогою у авто. За день до аварії Кузьма презентував новий кліп на пісню «Дельфіни»: «Зайди в холодну воду, не бійся намочити ноги…».  

Андрій Кузьменко говорив, що сім’я для нього завжди на першому місці, хоч дуже вправно приховував дружину та доньку від журналістів. Скрябін пояснював, що «дім – це єдине в світі місце, де люблять і чекають незалежно від того, хто ти і скільки заробляєш. Ніколи не зраджуйте найближчих людей».

Кузьма був дуже активним волонтером: допомагав українським солдатам і переселенцям. Навіть забирав поранених просто з собою додому, бо їм не вистачало місця у госпіталі. Співак вважав війну на Донбасі – частиною геноциду, спланованими діями на винищення українського народу. Кузьма завжди гостро сприймав усі події в Україні та на повний голос заявляв про свою точку зору.

Завжди отримував кайф від щоденної праці, на відпочинку відчував дискомфорт. Наймудрішою людиною у своєму житті вважав «ту, яка спить зліва» — власну дружину. Кузьма обожнював своїх батьків та завжди просив вибачення за те, що був «не дуже добрим сином».

Ми ніколи не забудемо його «Дівчину з кафешки»,  з якою можна «Говорити і курити» чи танцювати «Танго» або «Наш перший медляк». Чи «Тримати її за руку» і «Не думати про завтра». Як прекрасно дивитись у «Шампанські очі» та пам’ятати про «Місця щасливих людей». Можна просто «Мовчати» і «Не думати про завтра». А тоді «Притулитися» і чекати, що «Хай буде так, як хочеш ти». 

Добряк, який вчив посміхатися кожного ранку і радіти новій можливості. Це був і буде Скрябін, за яким ми йшли.